П`ятниця, 16.11.2018, 06:41
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. с. Вашківці, Сокирянського р-ну, Чернівецької обл.
Єдина Країна! Единая Страна!
Меню сайту
Міні-чат
Наше опитування
Чим ви переважно займаєтесь в Інтернет?
Всього відповідей: 255
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2018 » Березень » 5 » Поради психолога
19:54
Поради психолога

Поради батькам та оточенню схильної до суїциду дитини

Стратегічними напрямками батьківської допомоги схильним до суїциду дітям є поліпшення стосунків в сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також покращення спілкування у родині. Усі ці заходи мають призвести до підвищення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс

 

Для підвищення самооцінки доцільно застосовувати такі заходи:

Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона дійсно відчула, що її дійсно люблять.

Слід тактовно і розумно підтримувати всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки дитини, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність самостійної діяльності і життєдіяльності; майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводитися так:

        1. Залишайтесь самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.

       2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.

       3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.

      4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.

     5. Зосередьте свою увагу на почуття дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.

     6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

     7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання, які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні».

     8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син чи донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.

     9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, приймайте свою сторону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю, або щодо яких вона може вчинити сама.

    10. Дайте своєму синові чи доньці знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

      11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадними й дурними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її – ваш син або дочка врятуються самі, варто тільки довіряти їм.

     12. І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч!

 

У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася спроба, то батькам можна порадити таке:

             1. Першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування.

             2. Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їхні власні психологічні конфлікти або виявляє якісь їхні проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою.

            3. Діти у стані суцільної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі; тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисно стає невербальна комунікація – жести, дотики тощо.

           4. Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату в діалозі необхідні м’якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв співчуття і любові тощо; слід використовувати всі заходи, наведені на початку.

У дев’яти випадках із десяти суїцидальна спроба – це не бажання вкоротити собі віку, а крик про допомогу.

Г.Отто

Сім’я була, є і буде завжди найважливішим середовищем формування особистості і головним інструментом, який відповідає не лише за соціальне відтворення населення, а й за відтворення певного стилю життя. Саме в сім’ї дитина проводить більшу частину свого часу, тому атмосфера в домі, моральний, культурний і освітній рівень батьків важливі для виховання дитини. Пропонуємо вам загальні стратегії, що пропагують позитивну поведінку та подолання труднощів і проблем у стосунках з дітьми

  • Якщо можете, ігноруйте негативну поведінку дитини та концентруйте увагу на позитивних рисах.
  • Мотивуйте позитивну поведінку нагородами.
  • Критикуйте поведінку, а не людину (Наприклад: «Битися не можна, тому що …», а не « ти поганий, тому що ти б’єшся").
  • Створюйте умови для навчання («Ти розбив чашку. Будь ласка не неси наступного разу стільки чашок, адже ти бачиш, що їх легко розбити»).
  • Уникайте конфліктних ситуацій.
  • Чітко наголошуйте, що ви очікуєте від поведінки дитини, та що станеться, якщо вона щось зробить не так (Не кажіть «не роби безладу», а поясніть, що саме ви називаєте безладом).
  • Використовуйте позитивне мовлення (Замість «Не став туди чашку», скажіть «Постав чашку на стіл, а не на тумбочку». Таке спілкування дозволяє дитині взаємодіяти у позитивному середовищі, що підвищує її самооцінку).
  • Будьте справедливими і давайте дітям розповідати свої історії.
  • Вмотивовуйте позитивну поведінку дітей позитивними словами (Помічайте речі, які діти виконують добре).
  • Наблизьте дитину до себе, виведіть її з небезпечної ситуації (наприклад, якщо виникла бійка, запропонуйте дитині піти разом з вами, а не відсилайте її за чимось з метою вивести, ізолювати…).
  • Не перебільшуйте з покараннями (Запитайте себе (тільки чесно!): якби ви були дитиною, чи здалося б вам таке покарання справедливим?).
  • Виходьте із складних ситуацій з гумором (Зауважте: жарти не мають доходити до висміювання або приниження дитини).
  • Вибачайтеся (Якщо ви помилилися, то поясніть дитині, чому ви повелися саме так. Це показує дитині, що помилятися – нормально, що на помилках потрібно вчитися).
  • Слухайте дитину та співчувайте її почуттям і думкам, які дитина висловлює, навіть якщо не згодні з ними.
  •  
  • Пам’ятайте основний принцип, що допомагає зрозуміти себе й інших, - це увага до людини.

Переглядів: 186 | Додав: Лапочка | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Онлайн радио Сок FM
Календар
«  Березень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Copyright MyCorp © 2018Конструктор сайтів - uCoz